Проблема валютних кредитів залишається актуальною вже понад 8 років. За цей час Держава Україна в особі Кабміну, Верховної Ради, Президента, НБУ, інших «органів» влади не здійснила жодного адекватного кроку в напрямку вирішення цієї проблеми. По суті, Держава Україна залишила проблему валютних кредитів на відкуп банкірам та позичальникам. Єдине, на що донині спромоглись парламентарі — мораторій.
Спочатку банки пропонували конвертувати кредити в гривню по «ринковому» курсу. Наприклад, для доларів США це було 8 гривень за 1 долар США. Деякі позичальники пішли на цей крок і, впевнений, зараз про це не шкодують. Та більшість позичальників валютних кредитів хотіли, щоб банки розділили з ними валютні ризики та «пожертвували» частиною свого прибутку, надавши таким позичальникам певний дисконт. В когось вийшло домовитись з банком, в когось – ні.
В 2014 році національна валюта увійшла в стрімке піке і за три роки досягла позначки 27 гривень за 1 долар США. Гривневий еквівалент боргу валютних позичальників, порівняно з 2007-2008 роками, збільшився в 5,5 разів. І це при тому, що доходи населення аж ніяк не залежать від курсу долару США, і в кращому випадку в гривневому виразі залишились на рівні 2013 року. Разом з тим, збільшились витрати, оскільки за останні три роки стрімко зросла вартість газу для населення, вартість опалення, електроенергії, пального, продуктів харчування, одягу тощо. Мабуть не існує жодного товару, ціна якого залишилась би хоч на рівні цін 2013 року.
Не дивлячись на таку ситуацію, проблему валютних кредитів Держава Україна не намагається вирішувати. Все на що спромоглись народні обранці – прийняти у 2014 році закон Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті № 1304-VII. Цей закон не вирішує проблеми, але частину її «заморозив».
Зараз банкіри чемно пропонують конвертувати валютні кредити в гривню. Частіше за все, вони пропонують діючий курс НБУ. Проте більшість валютних позичальників фізично не можуть витримати фінансового навантаження при конвертації валютного кредиту в гривню за курсом НБУ. По суті така конвертація, в деяких випадках просто розв’язує руки банкірам.
Але, якщо все ж таки позичальник дійшов з банком компромісу з приводу конвертації валютного кредиту в гривню, варто задуматись про наслідки такої операції. А наслідки будуть, як для позичальника, так і для банку, як позитивні, так і негативні.
Існує думка, що Закон про мораторій № 1304-VII не поширюється на кредити, які конвертовано у національну валюту. Одразу слід зазначити, що сталої судової практики з цього приводу немає. Проте є певний набір аргументів за і проти такої позиції.
Конвертацію валютного кредиту в гривневий банкіри, зазвичай, здійснюють одним з двох способів. Перший – видача гривневого кредиту з метою погашення валютного. В цьому випадку ніякої конвертації реально не відбувається. Однозначно можна сказати, що на такий кредит дія Закону про мораторій № 1304-VII поширюватись не буде і банк може не хвилюватись з приводу неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки через дію мораторію. Щоб надати таку «конвертацію» банки часто готові надавати пільгові періоди, відстрочки платежу по відсоткам і таке інше. Натомість позичальнику в такій ситуації слід серйозно замислитись та реально оцінити свої фінансові можливості з приводу обслуговування свого нового гривневого кредиту.
Другий спосіб – реальна конвертація, зміна валюти зобов’язання. При цьому, з позичальником не укладається новий кредитний договір, нові договори забезпечення. Позичальник не підписує ніяких платіжних доручень, заяв на видачу готівки тощо.
Так от, саме при конвертації валютного кредиту, дія Закону про мораторій № 1304-VII може бути поширена на нього і після такої конвертації. Адже відповідно до частини 1 Закону про мораторій № 1304-VII, не може бути відчужене без згоди власника нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки, якщо воно виступає предметом забезпечення за зобов’язаннями громадянина України за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, за наявності ряду умов.
Ключовим моментом в цьому є те, що кредит було надано саме в іноземній валюті. Зміна валюти зобов’язання додатковою угодою до кредитного договору, без отримання цієї валюти позичальником, не може вважатись наданням кредиту.
Отже, очевидно, що при «конвертації» валютного кредиту через видачу нового, гривневого, – кредит перестає бути «мораторним», з усіма відповідними наслідками.
При реальній же конвертації, через зміну валюти зобов’язання, не дивлячись на відсутність сталої судової практики, є всі шанси отримати певний захист свого майна внаслідок поширення на правовідносини позичальника та банку Закону про мораторій № 1304-VII.
Проте не все так гарно для банкірів при першому варіанті «конвертації». Це стосується тих валютних кредитів, котрі були отримані для придбання житла.
Наразі судова практика склалась таким чином, що єдиним варіантом виселення боржника з житла, без надання йому іншого, є звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в забезпечення виконання зобов’язань, за якими і звертається стягнення на цей предмет іпотеки. Іншими словами – якщо житло не було придбано за кредитні кошти, які зараз банк вимагає повернути, виселити боржника без надання йому іншого житла кредитор не може. При першому варіанті «конвертації» новий гривневий кредит отримано не з метою придбання майна, а з метою погашення іншого кредиту. Предмет іпотеки придбаний не за кошти, отримані по новому гривневому кредитному договору, а за інші кошти. Тож «звільнившись» від мораторію, банк потрапляє в іншу пастку – необхідність надання мешканцям предмету іпотеки іншого житла.
А поки позичальники та банкіри потрапляють в пастки, розставлені парламентарями в законодавчому полі, Держава Україна, в особі Кабміну, Верховної Ради, Президента, НБУ, інших «органів» влади, самоусунувшись від проблеми валютних кредитів, спокійно спостерігає за тим, як ця проблема збільшується в рази.