Що необхідно знати спадкоємцям? Черговість спадкування, процедура отримання та особливості прийняття спадщини

Особи, які вперше виступають в ролі потенційних спадкоємців часто зіштовхуються з низкою питань, які виникають при оформленні документів та встановленні, здавалося б, очевидних фактів. В результаті спадкування стає складним та тривалим процесом переходу майна від померлих осіб до їхніх спадкоємців.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини спадкування здійснюється відповідно до чинного законодавства. Цивільний кодекс України визначає черговість спадкування. В межах однієї черги майно розподіляється порівну між усіма спадкоємцями. У випадку, коли спадкоємці попередньої черги відсутні, право спадкування переходить до наступної черги.

Черговість спадкування

До першої черги спадкоємців належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга спадкоємців за законом – це рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Спадкоємцями третьої черги відповідно до законодавства є рідні дядько та тітка спадкодавця. Варто зазначити, що племінники не належать до спадкоємців за законом жодної з черг, а спадкують за правом представлення як і діти рідного дядька та тітки, тобто двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Четверта черга спадкоємців – це особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

До п’ятої черги спадкоємців належать всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня. Також у п’яту чергу спадкоємців включають утриманців спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Процедура отримання спадщини

1. Відкриття спадщини, перше звернення спадкоємця

Для прийняття спадщини законом встановлений строк 6 місяців від дня смерті спадкодавця. Однак, для того, щоб правильно реалізувати своє право, особі потрібно знати куди саме звертатися з заявою про прийняття спадщини.

Так, спадкова справа ведеться нотаріусом або, залежно від місцевості, виконавчими органами сільських, селищних рад. Якщо за останнім місцем проживання особи діють декілька нотаріусів, то правом вибору фактично наділений той зі спадкоємців, хто першим звернеться з заявою.

Особі, яка бажає звернутися першою до нотаріуса необхідно мати при собі наступні документи:

• Свідоцтво про смерть спадкодавця;
• Документ, що підтверджує останнє місце проживання померлої особи (довідка житлово-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою).

2. Подання заяви про прийняття/відмову в прийнятті спадщини

Особи, які хочуть прийняти спадщину, повинні звернутися з відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обов’язок звернення не поширюється:

• на осіб-спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (на момент смерті). Такі особи приймають спадщину автоматично, якщо тільки не подали заяву про відмову від спадщини. Доказ спільного проживання – відмітка в паспорті про місце проживання, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем;
• на малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежено. Вони також вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично, якщо від неї не відмовились.

Однак, навіть у наведених вище винятках ми рекомендуємо все ж звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, адже склад осіб-спадкоємців не завжди може бути коректно визначений нотаріусом. Звернення із заявою до нотаріуса убезпечить зазначених осіб від необхідності захищати своє право в судовому порядку.

Заява про прийняття спадщини або відмову від неї подається особисто, або ж може надсилатись поштою з нотаріальним засвідченням справжності підпису особи на заяві та може бути відкликана протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. У разі пропуску строку подання заяви особа може звернутись до інших спадкоємців щодо надання письмової згоди на прийняття спадщини нею (обов’язковою є письмова згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину). В іншому випадку необхідно звернутися до суду для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, і лише після позитивного рішення суду подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Право на відмову від спадщини може бути здійснене в абсолютній формі, або із зазначенням особи, на користь якої відмовляються. При цьому, відмовитись від своєї частки спадкодавець може на користь будь-кого зі спадкоємців, незалежно від черги.

Особливості прийняття спадщини щодо нерухомого майна

У випадку, якщо до переліку майна, яке передається в спадок, входить нерухомість, спадкоємці зобов’язані звернутися до нотаріуса протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідний документ видається на ім’я кожного зі спадкоємців, які прийняли спадщину в межах своєї черги через 6 місяців з дня смерті особи.

Для того, щоб у встановленому законом порядку зареєструвати нерухоме майно, спадкоємцям необхідно надати документи, що посвідчують право власності на майно. За відсутності вказаних документів особі доведеться звернутися до суду.