ВССУ спадкоємцям: Банк зобов’язаний виплачувати проценти і після смерті вкладника

ВССУ визнав хибною позицію апеляційного суду, що зводить до такого — смерть вкладника в зобов’язальному правовідношенні тягне не заміну сторони за договором банківського вкладу, укладеним між спадкодавцем і відповідачем, та продовження їх виконання з нарахуванням процентів, а лише перехід до позивача права вимоги в тому обсязі, який мав спадкодавець на час смерті, у тому числі й у частині процентів, нарахованих до настання смерті.

Своєю ухвалою від 09.07.2014 у справі № 6-18899св14 ВССУ зазначив – оскільки сторонами спірного договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов’язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов’язаним з особою вкладника, то таке зобов’язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям, що викладено у постанові ВСУ від 09.04.2014 року у справі №6-12цс14.

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євграфової Є.П., Касьяна О.П., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Розрахунковий центр» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення недоплачених коштів та відсотків за банківським вкладом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 29 вересня 2010 року між його батьком ОСОБА_7 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено депозитний договір № SAMDN1000712106817 (вклад «Стандарт») на суму 150 тис. грн з процентною ставкою 14,5 % річних строком до 29 грудня 2010 року та депозитний договір № SAMDN1000712106975 (вклад «Стандарт») на суму 269 088 грн з процентною ставкою 14,5 % річних строком до 29 грудня 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

Посилаючись на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті батька він успадкував грошовий вклад з процентами та компенсаційними виплатами за вказаними вище договорами, позивач просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачені кошти у розмірі 20321 грн 04 коп. та несплачені відсотки у розмірі 24973 грн 05 коп.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 недоплачені кошти за договором від 29 вересня 2010 року № SAMDN1000712106817 та договором від 29 вересня 2010 року № SAMDN1000712106975 у розмірі 20 321 грн 04 коп. та несплачені відсотки у розмірі 24 973 грн 05 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою ВССУ від 25 квітня 2013 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення недоплачених коштів та відсотків за банківським вкладом відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 .

Постановою Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року ухвалу ВССУ від 25 квітня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

За вимогами ст. ст., , рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Судами встановлено, що 29 вересня 2010 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір № SAMDN1000712106817 (вклад «Стандарт») на суму 150 тис. грн з процентною ставкою 14,5 % річних строком до 29 грудня 2010 року та депозитний № SAMDN1000712106975 (вклад «Стандарт») на суму 269088 грн з процентною ставкою 14,5 % річних строком до 29 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 6 вказаних договорів у разі, якщо після закінчення строку вкладу клієнт не заявив відмову від продовження строку вкладу, строк автоматично продовжується.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 травня 2012 року ОСОБА_6 є спадкоємцем померлого, проте фактично отримав суму вкладу та проценти, нараховані строком до дня смерті вкладника, а не до дня фактичного повернення коштів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що смерть вкладника в зобов’язальному правовідношенні тягне не заміну сторони за договором банківського вкладу, укладеним між спадкодавцем і відповідачем, та продовження їх виконання з нарахуванням процентів, а лише перехід до позивача права вимоги в тому обсязі, який мав спадкодавець на час смерті, у тому числі й у частині процентів, нарахованих до настання смерті ОСОБА_7.

Відповідно до вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п. 2 ч. 1 самостійною підставою заміни кредитора в зобов’язанні є правонаступництво.

Відповідно до ч. 2 зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора. Проте у зобов’язаннях, не пов’язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов’язань, а відбувається перехід прав і обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.

Згідно зі спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ().

встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (ч. 2 ).

Відповідно до договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з ч. 5 проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Оскільки сторонами спірного договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов’язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов’язаним з особою вкладника, то таке зобов’язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям, що викладено у постанові Верхового Суду України від 09 квітня 2014 року у справі № 6-12цс14.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі відповідно до .

Керуючись ст. ст. , , , , , , , колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, —

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2013 року скасувати, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.О. Гвоздик,

Судді: Є.П. Євграфова Ю.Г. Іваненко О.П. Касьян О.М. Ситнік